Методика підготовки та проведення масових заходів

у  загальноосвітніх  навчальних закладах

          Процес становлення незалежної демократичної України з її прагненням стати повноправним членом європейської спільноти передбачає всебічне утвердження в суспільному та індивідуальному бутті цивілізованих норм життя на основі загальнолюдських цінностей та духовних, моральних і культурних засад життя українського народу. Тому мета сучасного освітнього процесу -  не тільки сформувати в учнів та вихованців необхідні  компетенції, дати знання з різних предметів, а й виховати громадянина,  сім’янина, професіонала, патріота; інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти викликам глобалізації життя.

             Ефективність організації позаурочної та позашкільної виховної роботи значною мірою залежить від майстерно проведених виховних заходів, різних за змістом, формою проведення, кількістю учасників.

             Тематика виховних заходів, які проводяться в школах, позашкільних навчальних закладах м.Києва, свідчить про те, що сьогодні виховна робота, з одного боку, оновлюється, а з другого боку, повертається до національних джерел. Значного поширення набули такі форми, як  шкільний референдум, відкритий мікрофон, публічні лекції, етичний театр, альтернативні виховні заходи (коли учням надається право вибрати будь-який з кількох запропонованих), «жива газета», «філософський стіл», діалог «Два погляди на один факт», рицарський турнір, свято рідної мови, День матері, цикл лекцій-розповідей «Повернуті імена», захист фантастичних проектів, операції «Турбота», «Радість людям», турніри ерудитів шкільного, районного та міського рівнів проведення, збори «Поговоримо про кожного», вечори авторської пісні; традиційні свята «День знань», «День відкритих дверей», «Новий рік»; свята народного календаря - Андрія Первозванного, Святого Миколая-угодника, Великдень; тематичні виставки «Світ моїх захоплень», «Природа нас попереджає» та інші.

            Педагогічна майстерність неможлива без активного застосування різноманітних форм виховної роботи. Форма виховання – це спосіб організації виховного процесу, що відображає внутрішній зв’язок його елементів і характеризує взаємовідносини педагогів і вихованців. Ефективність організаційних форм залежить від умілого використання методів досягнення визначених цілей. Форми організації виховного процесу мають бути оригінальними, творчими, науково обґрунтованими, майстерно сконструйованими. В основу їх класифікації в педагогіці покладено передусім кількість учасників виховної дії. Відповідно форми організації виховних заходів поділяють на три групи: масові, групові та індивідуальні.

                Групові форми роботи  - це діяльність гуртків, екскурсії, походи, класні виховні години тощо. Індивідуальні форми виховної роботи – це читання художньої літератури, колекціонування, гра на музичних інструментах, вишивання, малювання та ін.

                У цій статті ми  зупинимось на методиці підготовки та проведення масових заходів. До масових форм виховної роботи належать: тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, конференції, предметні тижні, зустрічі з видатними/цікавими людьми, огляди, конкурси, виставки, відзначення традиційних народних свят, кінофестивалі, тематичні вечори та інші.

             Досконало підготовлені та майстерно проведені масові заходи є ефективною формою виховної роботи. Вони сприяють створенню піднесеного, радісного настрою у вихованців, формуванню в них організаторських здібностей, розвитку пізнавальних інтересів, практичних умінь і навичок. Завдяки їм і педагоги мають змогу виявити свій професіоналізм, комунікативні, креативні і конструктивні уміння і навички. Ефективність масових заходів залежить не лише від вдало обраної форми проведення а й від методів і прийомів його підготовки, врахування вікових та індивідуальних особливостей вихованців, дотримання правил техніки безпеки.

                При підготовці та проведенні масових заходів у навчальних закладах варто дотримуватися такого алгоритму:

-         визначити мету проведення свята. Мета – це передбачення результатів діяльності з урахуванням реальних можливостей і потреб. Визначення мети забезпечує перспективний творчий характер процесу підготовки масового заходу;

-         визначити форму проведення масового заходу (традиційне чи календарне свято, виставка, театралізоване дійство тощо);

-         узгодити тему, форму та план проведення заходу з адміністрацією закладу;

-         створити сценарій. До написання сценарію варто залучати вихованців (учнів), при потребі, - батьків, колег. Перед написанням сценарію необхідно опрацювати літературні джерела, ресурси бібліотек, інтернету з даної теми;

-         підготувати перелік ігор, розваг тощо;

-         підготувати перелік концертних номерів;

-         проаналізувати ресурси часу проведення масового заходу - святкове дійство повинно тривати не більше 45 хвилин, через кожні п’ять хвилин бажано змінювати форму діяльності, щоб зосереджувати увагу глядачів;

-         вибрати оригінальну назву заходу;

-         залучити максимально можливу кількість вихованців (учнів) до підготовки та проведення заходу;

-         розподілити доручення та ролі;

-          здійснити аналіз матеріальних ресурсів та вирішити фінансово-економічні завдання (придбання костюмів, ігрового реквізиту, подарунків, квітів та ін.);

-         провести необхідну кількість репетицій заходу та генеральну репетицію;

-         забезпечити оформлення сцени,  зали та  інших приміщень;

-         забезпечити звуковий супровід заходу;

-         організувати чергування в роздягальні, коридорах та інших місцях.

      Готуючись до проведення масового заходу, варто врахувати класичні закони драматургії, які були визначені ще Арістотелем:

                  а) увертюра (емоційний настрій, створення святкової атмосфери, очікування чогось незвичайного);

                   б) зав’язка (повідомлення, що відбуватиметься і як саме);

                   в) основна частина (складові елементи масового заходу);

                   г) кульмінація (найвищий емоційний підйом);

                   д) фінал;

                    е) післядія (колективний аналіз проведеного  масового заходу).

     Під час проведення масових заходів доцільно використовувати такі підсилювальні чинники, як костюми, декорації, світлові ефекти, перевтілення персонажів, ігри, гумористичні сценки, жарти, інсценовані пісні.

     При використанні ігрових моментів під час проведення масових заходів варто дотримуватися таких правил:

1.     При виборі ігор ретельно аналізувати  їх зміст та методику проведення, ураховувати інтереси  і можливості учасників заходу, їх вікові та індивідуальні особливості. 

2.     Важливим етапом у підготовці і проведенні гри є пояснення її змісту і правил. Пояснення повинне бути лаконічним, послідовним, без зайвих слів. Воно має такі складові: назва гри, роль учасників та місця їх розташування, хід гри, мета гри, її правила.

3.     Пояснюючи гру, слід розташувати учасників на тих позиціях, з яких розпочнеться гра.  Якщо гравці стали в колону, ведучому теж потрібно бути разом з ними (а не в середині), щоб ні до кого не бути повернутим спиною.  Якщо гравці вишикувались у колони, то організатор має знаходитися збоку від них.

4.     Не можна розміщувати гравців навпроти світла. Ведучий  гри має стояти боком або лицем до світла.

5.     Свої особливості притаманні командним рухливим іграм. Так, важливою умовою їх організації є об’єднання гравців у рівноцінні команди. Об’єднання в команди можна проводити різними методами -  такими, як розрахунок  на «перший-другий», за бажанням дітей тощо.

6.     Головним у проведенні рухливих ігор є дозування фізичних навантажень, які мають бути оптимальні і не викликати перевтоми.

7.     При  включенні ігор у  розважальну програму необхідно стежити, щоб ігри чергувалися за настроєм, змістом, інтенсивністю рухливості тощо.

8.     Важливим моментом у проведенні гри є своєчасно організований початок. Гру можна почати за  умовним сигналом. Для цього використовуються музика, слово, інші засоби художньо-емоційної виразності.

9.     Роль ведучого гри полягає в тому, щоб уважно стежити за її ходом, поведінкою окремих гравців,  корегувати їхні  дії  в разі порушення правил.  Якщо учасники проходять усі  ігрові етапи, дотримуючись визначених правил, — наступає фінал гри, а потім вітання переможців і підбадьорення тих,  хто програв.

Отже, гра повинна бути зрозумілою для учасників, викликати у них захоплення, створювати ситуацію успіху та хороший настрій, розширювати знання та навички, набуті раніше.

        Проаналізувавши все вище сказане, можемо зробити висновки, що результативність заходу залежить від  актуальності обраної теми; відповідності змісту виховного заходу обраній темі; практичної спрямованості заходу; врахування інтересів та запитів дітей та шкільної молоді; лаконічності, зрозумілості, доступності, чіткості, ретельної підготовки  заходу.

        Успіх масового заходу  значною мірою залежить від ведучого. Складовими його успіху є:

-         уміння ввійти в контакт з учасниками дійства;

-         урахування вікових та індивідуальних особливостей учасників та глядачів;

-         знання матеріалу з даної теми та загальна ерудиція;

-          висока культура мовлення і поведінки;

-          педагогічний такт;

-         здатність творчо розв’язувати нестандартні ситуації.

                  

Використані літературні джерела:

1.     Бех І.Д. та ін. Основні орієнтири виховання учнів 1- 12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України. Програма. – Тернопіль, Навчальна книга – Богдан, 2008.

2.     Дюнченко Н.П. Мистецтво гри (теорія і практика ігрової діяльності в умовах дозвілля).-  К., 1999.

3.     Максимюк С.П. Педагогіка. -  К., 2005.

4.     Максимова Г., Сєдих Т. Технология массового мероприятия.//Вкладка в БШ № 26(186), 2007.

5.     Olwik 2004@ mail. ru

  

                  Самоаналіз виховного заходу

1.Найменування виховного заходу, дата, місце проведення, вік дітей, що взяли в ньому участь.

2.Визначення форми (жанру) заходу: етична бесіда, диспут, свято, похід-екскурсія, психологічний тренінг, урок самоврядування тощо.

3.Конкретні педагогічні цілі й виховні завдання цього заходу (головною метою виховного заходу є зміна стосунків).

    Наприклад:

§  Виховання інтересу до спорту, техніки, науки, мистецтва, політики, тощо;

§  Формування здатності до збагачення власного внутрішнього світу, самовиховання;

§  Зміна характеру міжособистісних стосунків у класному колективі (виховання в учнів поваги один до одного);

§  Зміна ставлення до якогось члена колективу (в результаті його цікавої розповіді про своє захоплення, про яке ніхто раніше в класі не знав, у нього можуть з’явитися товариші);

§  Виявлення, розвиток здібностей будь-якого із членів колективу, забезпечення зміни його ставлення до себе;

§  Вивчення учнями правил поведінки (етикету): на вечорі, танцях, банкеті тощо.

4. Наявність плану підготовки та проведення заходу, його продуманість, доцільність, завершеність.

5. Участь колективу вихованців у розробці планів проведення заходу і їх мотивація до активної діяльності.

6. Хід підготовчої роботи, розподіл доручень, ставлення учасників до її виконання.

7. Педагогічна позиція вчителя, стимулювання ініціативи, активності, самостійності учнів, залучення їх до роботи в ролі помічників.

8. Врахування вікових особливостей, індивідуальних і колективних запитів та інтересів дітей.

9.    Позиція школярів під час проведення заходу (активність та ініціатива; байдужість і пасивність).

10. Позитивні, найбільш вдалі моменти заходу, створення виховної ситуації, у якій учні відчувають радість, гордість за себе і товаришів. Хиби і труднощі у роботі, шляхи їх подолання.

11.    Ступінь виконання поставлених завдань.

12. Спрямованість у майбутнє (наявність перспектив), визначення проблеми, на розв’язання якої спрямовані проведені заходи, системність виховної роботи у класі.

Схема самоаналізу уроку

1.     Характеристика навчальних можливостей класного колективу за результатами педагогічного аналізу. Як враховано особливості учнів під час планування даного уроку?

2.     Тип уроку, його структура; як даний урок пов’язаний із попереднім , який матеріал цього уроку необхідно використати в подальшому?

3.     Які головні завдання уроку, їх врахування під час планування та реалізації мети уроку /навчальної, виховної, розвивальної/?

4.     Чи раціонально використано час уроку , чи раціональна структура уроку для вирішення його основних завдань?

5.     Яке поєднання організаційних форм, методів і прийомів використано на уроці, чи оптимальне його поєднання?

6.     Як здійснюється контакт  із класом та з окремими учнями, тобто як було налагоджено зворотний зв’язок?

7.     Чи раціонально використано  навчальний кабінет? Чому обрано  саме такі  засоби навчання?

8.     Наскільки ефективно організовано самостійну роботу, чи використано елементи самоосвіти, самовиховання?

9.     Як організовано контроль за якістю навчальних досягнень учнів?

10.                        Як учитель уникав перевантаження учнів?

11.                        Чи забезпечено цілеспрямовану розумову діяльність учнів?

12.                        Як створювалися ситуації емоційних переживань для формування внутрішньої мотивації навчання?

13.                        Чи дотримувався вчитель  педагогічного такту?

14.                        Чи зацікавив урок учнів?

15.                        Які елементи в ході уроку були найбільш вдалими? Що не вдалося виконати?

16.                        Як продумано додаткові  варіанти для непередбачених ситуацій?

17.                        Як планувати роботу над усуненням недоліків?

Матеріали до декади молодих вчителів

Ідея духовно-гуманістичного виховання в теорії і практиці В. О. Сухомлинського.

Систему В.О. Сухомлинського без перебільшення можна назвати універсальною щодо широти охоплення системотворчих феноменів та глибини й переконливості інтерпретації їх причинно-наслідкових зв'язків.

Незважаючи на багато аспектність феноменів, що є предметом аналізу, вони підпорядковані найголовнішому — реалізації у вихованні гуманістичної ідеї, яка пронизує всю теорію й практику В. О. Сухомлинського як педагога. Можливо, саме завдяки цьому будь-який його твір, незважаючи на складність, глибинність порушених у ньому проблем, читається легко, як художньо довершена проза чи навіть поезія.

Звернення до серця і розуму дитини, а не намагання повчати, вказувати їй, розпоряджатися нею, є найкращим психологічно довершеним інструментом, котрий завжди спрацьовує, викликає відгук дитячої душі, бажання стати кращим. Таким чином відбувається не лише вплив учителя не вихованця, а й поєднання їхніх прагнень, зусиль у спільну дію, виникає об'єднуючий мотив, який забезпечує гуманні стосунки вихователя і дитини, їх суб'єкт-суб'єктну педагогічну взаємодію.

Гуманізм педагогічної системи Сухомлинського ґрунтується на положенні про самоцінність людини, її праві на свободу і гідність як неповторної індивідуальності. Він висунув і розвинув концепцію відносної автономії конкретної особи, її права на вибір на основі власної совісті.

Одне з найважливіших і водночас найскладніших завдань вихователя полягає у тому, щоб представити маленьку людину самій собі, допомогти розвиткові у ній внутрішнього бачення (ми б сказали — "себебачення") і на цій основі сприяти становленню її рефлексивних здатностей.

Визначним чинником, що зумовлює високу педагогічну культуру та ефективність системи Сухомлинського, є те, що вій не лише глибоко розумів роль феномена рефлексії, а й мав виняткову здатність до рефлексії у міжлюдських стосунках. Це можна безпомилково відчути, вдумуючись у поради, з якими вій неодноразово ввертався до вихователів та учнів. В одному з таких звернень до дітей читаємо: "Умій відчути поряд із собою людину, умій розуміти її душу, бачити в її очах складний духовний світ — радість, горе, біду, нещастя. Думай і відчувай, як твої вчинки можуть відбитися на душевному стані іншої людини" (80, т. 2, 235).

Ідея служіння людям, турбота про їх благополуччя, щастя, потреба постійно оберігати їх, особливо в годину важких життєвих випробувань — одна з найголовніших у творах Сухомлинського. В умінні "відчувати душу" іншої людини, у здатності розуміти її душевний стан педагог вбачав найціннішу рису моральності дитини. У книзі "Як виховати справжню людину" автор, звертаючись до дітей, писав: "Не завдавай своїми вчинками, своєю поведінкою болю, кривди, турботи, тяжких переживань іншим людям. Умій підтримати, допомогти, підбадьорити людину, в якої горе... Не будь байдужим" (80, т.2, 253)

.Значний теоретичний і практичний інтерес для сучасної педагогіки становлять праці, ідеї В. О. Сухомлинського, в яких знаходимо глибоке й різнобічне обґрунтування суті педагогічних явищ, закономірностей, глобальних проблем. Спинимось лише на деяких із них і передусім на тих, що найтісніше пов'язані з гуманізацією виховного процесу. До таких, на наш погляд, належить проблема співробітництва. Незважаючи на те, що серед його праць ми не знаходимо спеціально присвячених темі співробітництва, однак сама ця ідея є однією з тих, що пронизують всю теоретичну і практичну спадщину видатного педагога.

Найбільш реально ідея співробітництва виступає у винятковій увазі педагога до найчутливіших струн, настроїв, поривань, прагнень дитини. У цьому плані В. О. Сухомлинському найближчий за духом польський педагог-гуманіст Януш Корчак, котрий також беззастережно віддавав себе, своє серце і навіть життя дітям. Двох великих педагогів об'єднує глибоке проникнення в дитячий світ, любов і повага до них.

Повага до особистості вихованця незалежно від його віку, визнання складності його внутрішнього світу і необхідності відповідального ставлення до долі дитини — переконлива характеристика гуманістичної спрямованості педагогічної системи Сухомлинського.

Обґрунтовуючи практичну необхідність гуманних взаємин між вихователем та дитиною, між самими дітьми і взагалі всіма учасниками виховного процесу, павлиський педагог переконливо показав, що найцінніше у дитини — її індивідуальність, неповторність внутрішнього світу, своєрідність здібностей, потенційних можливостей, бо тільки через розмаїття індивідуальностей пролягає шлях до зростання та об'єднання особистостей — не стадного, а справді людського, цивілізованого.

Вирішальний вплив на розвиток учнів (зокрема на їх моральний розвиток) має така організація виховання, за якої належна увага приділяється стимулюванню внутрішньої і зовнішньої активності школярів, їхній оптимальній участі у вихованні як спільній з учителем діяльності. Організований таким чином виховний процес, подібно до навчального, має ґрунтуватися на принципі проблемності. Це дає змогу кожному учневі, всьому класу бути не лише об'єктом виховного процесу, а й активним його учасником, суб'єктом виховної діяльності. При цьому забезпечуються умови, за яких кожен учень і колектив загалом мають широкі можливості брати участь у діяльності, в якій керівна роль належить учителеві. Це — самостійне оцінювання дій, вчинків, одне одного, орієнтацій, поглядів, уподобань, обмірковування і розв'язання посильних моральних проблем, пов'язані з цим дискусії, відстоювання власного погляду, прийняття рішень тощо. Такій самоактивності учнів Сухомлинський надавав особливого значення.

У ранньому віці закладаються основні напрями розвитку дитини як особистості, вимальовуються головні контури становлення її моральності. Звідси глибока впевненість Сухомлинського у винятковій ролі, яку відіграють мати й батько в долі дитини. Чи стане вона Людиною гідною, щасливою і чи принесе своїм життям щастя іншим людям, залежить від того, які зерна посіють батьки в душі дитини, чи зігріють вони її серце теплом любові, правди і справедливості. "Прекрасні діти виростають у тих сім'ях, де мати і батько по-справжньому люблять одне одного і разом з тим люблять і поважають людей. Я відразу бачу дитину, в якої батьки глибоко, сердечно, красиво, віддано люблять одне одного. У такої дитини — . мир і спокій у душі, стійке моральне здоров'я, щиросердна віра в добро, віра в красу людську".

Одна з найважливіших гуманістичних ідей, що пронизують педагогічну систему Сухомлинського, полягає в запереченні, неприпустимості будь-якого насильства над дитиною, вий знанні педагогом права учня бути суб'єктом виховного процесу, рівноправним, хоч і різнозобов'язаним (порівняно з вихователем) учасником, бути суб'єктом власної активності, носієм волі.

Вихідними в аналізі думок педагога про проблему відповідальності дітей є сучасні уявлення. Тривале вивчення цієї проблеми дало можливість В. О. Сухомлинському так визначити цю якість: відповідальність — це цілісна моральна якість людини, в якій інтегровані її духовні, психічні та психофізіологічні функції. Відповідальність включає в себе когнітивний, мотиваційно-емоційний та поведінковий компоненти.

В. О. Сухомлинський говорить про психологічні умови розвитку відповідальності. Насамперед ідеться про емоційні переживання. Ласка, радість духовного спілкування з рідними, сердечність, близькість із матір'ю і батьком є джерелом повинності: "Свідомість обов'язку і вихованість дитини виявляються в тому, як вона бере до серця найтонші відтінки почуттів своїх рідних, як вона реагує на їхнє духовне життя".

Видатний педагог вважав, що найнеобхіднішою умовою виховання дитини є створення умов для її самоствердження, самовираження, самореалізації під час виконання обов'язку.

Найбільш сприятливим віком розвитку відповідальності є підлітковий та юнацький вік, коли підліток і юнак вступають у різноманітні стосунки в сім'ї, групах ровесників та дорослих, у шкільних класах.

Таким чином, В. О. Сухомлинський розглядав відповідальність як внутрішню ознаку особистості, у якій гармонійно поєднуються особисте і суспільне. Він широко розумів предмет та інстанцію відповідальності дитини як майбутнього громадянина. Крім того, видатний педагог виділив психолого-педагогічні умови цієї ознаки в дітей, і тепер його правильні погляди стали основою для перебудови в сім'ї та школі системи виховання відповідальності. Тільки створюючи відповідні умови для повноцінного морального самоствердження, самовираження і самореалізації школярів в обов'язках, можна забезпечити позитивні результати виховання у них цієї ознаки.

Глибокі знання природи людської психіки й побудова на засадах цих знань педагогічних "технологій" (того своєрідного педагогічного "ноу-хау" — "знаю як") забезпечували реальність і дієвість педагогічної системи Сухомлинського. Цю систему він моделював не за наперед складеними, надуманими схемами, а творив її, виходячи із знання сутності дитини як безмежно складної соціальної людської істоти: з безконечним розмаїттям і неповторністю її особливостей, властивостей, потенцій як уроджених, так і набутих, з її сильними і слабкими, гарними і не вельми привабливими, суперечливими властивостями.

В. О. Сухомлинський — педагог-реаліст, який розуміє і розкриває всю складність праці вихователя, що потребує повної самовідданості аж до самозречення, праці, що посильна лише людям талановитим, терплячим, наполегливим і вольовим. Вихователь — людина, якій, крім педагогічного таланту, великою мірою притаманна глибока і стійка потреба, вміння щиро любити дітей, шанувати їх і робити все для того, щоб виховати кожного з них справжньою Людиною.

Глибоко психологічна, гуманістична суть педагогічної системи Сухомлинського є її найвизначальнішою глобальною і глибинною характеристикою. Можливо, саме тому значна частина його творів сприймається як твори поетичні, найкращі місця з них хочеться перечитувати знову й знову, вдумуватися у їхній складний і невичерпно багатозначний зміст. У них поетика і строго наукова реальність зливаються воєдино, але ніколи не поглинаються одна одною, а лише взаємозбагачуються і взаємодоповнюють своє звучання.

Запитання для самоконтролю

1. Дайте характеристику суті виховання як суспільного явища і педагогічного процесу.

2. Як втілювалися в життя ідеї демократизації і гуманізації виховання в різні історичні епохи?

3. У чому полягають особливості сучасного виховання?

4. Розкрити особливості, основних напрямів змісту виховання.

5. Яких закономірностей і принципів потрібно дотримуватися у виховній роботі з молоддю?

6. У чому полягає взаємозв'язок процесів виховання, самовиховання й перевиховання?

7. З яких взаємопов'язаних процесів складається самовиховання?

8. Назвіть категорії дітей і підлітків, які підлягають перевихованню, та в чому полягає специфіка виховної роботи з ними?

9. Які критерії низького, середнього та високого рівня вихованості?

10. Які шляхи підвищення ефективності процесу виховання пропонує педагогічна наука? У чому полягає суть нового педагогічного мислення?

11. Які нормативні документи визначають стратегічні завдання національного виховання?

12. Назвіть мету та провідні завдання національного виховання.

13. З яких компонентів складається духовний світ особистості українця?

14. Що входить в українознавство, чому воно є основою виховання?

15. Які основні завдання родинного виховання?

16. У чому полягає суть і структура світогляду, яке його суспільне призначення і функції?

17. Розкрийте напрями виховної роботи щодо формування в учнів несприйнятливості до алкоголю, нікотину, наркотиків?

18. 'Які основні шляхи реалізації концепції національного виховання?

19. Назвіть п'ять напрямів руху учнівської молоді за збереження і примноження традицій, звичаїв і обрядів українського народу.

20. Які основні функції класного керівника? Як називаються п'ять цільових програм діяльності класного керівника?

21. Якими якостями повинен володіти класний керівник?

22. Що належить до класу методів формування свідомості та класу методів організації діяльності і формування позитивної поведінки учнів?

23. Назвіть методи стимулювання позитивної діяльності і поведінки учнів.

24. Схарактеризуйте основні принципи ефективної організації позаурочної та позашкільної виховної роботи.

25. Які вимоги ставляться до сучасного класного керівника?

Безкоштовний вебінар «Секрети молодого вчителя». Говорити будемо про те, як додати родзинку та уникнути одноманітності на уроках, як перетворити перевірку домашнього завдання в захоплюючу гру та як з користю використати гаджети. Чекаю на Вас 26.03.2018 р. о 13:50. Зареєструватися на вебінар ви можете за посиланнямhttps://room.etutorium.com/registert/3/c330c45c55991cdfef2b775555991cdfef2ba3ff

ПОРАДИ ДОСВІДЧЕНИХ КОЛЕГ МОЛОДОМУ ВЧИТЕЛЮ

1. 1.Перед уроком перевіряйте, чи на місці все потрібне, чи немає непотрібних предметів біля дошки, чи чисто в класі.
2. Раціонально використовуйте кожну хвилину уроку.
3. Не витрачайте багато часу для перевірки домаш­нього завдання. Використовуйте різні форми перевірки. Вводьте систему взаємоперевірки.
4. Поясніть учням мету, завдання уроку.(учні 5-11 кл. можуть зробити це самостійно)
5. Коли пояснюєте новий матеріал, намагайтеся вичленити проблеми, пропонуйте учням розв’язати їх самостійно.
6. Не спішіть виправляти помилку учня, краще, якщо її виправлять однокласники.
7. Намагайтеся організувати самостійну роботу учнів на уроці — пропонуйте учням більше писати, розв’язувати прикладів.
8. На уроці кожен учень має бути на виду, до кожно­го шукайте індивідуальний підхід.
9. Під час використання технічних засобів навчання, комп’ютерної техніки, наочності не марнуйте часу, нама­гайтеся використовувати засоби навчання ефективно.
10. Під час самостійної роботи, усних відповідей не квапте учнів.
11. Використовуйте всі наявні можливості для реалізації принципів розвивального навчання.
12. Звертайте увагу на виховні аспекти уроку: працездатність, бережливість, здібність.

13. Домашнє завдання потрібно давати з пояснен­ням, до дзвоника. Не затримуйте учнів після дзвоника. У 1—7-х класах обов’язково проводьте фізкультхвилинку в середині уроку.
14. Пам’ятайте: кожен урок не повинен бути схожим на попередній.

4.10 в рамках проведення місячника стажиста відбулося засідання ШМВ.

                         Вчитель готується до гарного уроку все життя. Така духовна й філософська основа професії й технології нашої праці: щоб дати учневі іскорку знань, вчителеві необхідно вбрати ціле море світла.                                                                              В.Сухомлинський

1. Презентації вчителів «Етика  і психологія педагогічного  спілкування»      .

2. Консультація «Психологічна атмосфера уроку. Мова тіла вчителя на уроці».

3. Ділова гра «Розв’яжи конфліктну ситуацію».

4. Діагностування молодих вчителів «Стилі спілкування педагога з вихованцями»

Відбулося 2 заняття Школи молодих вчителів

Творчість, майстерність,

досконалість – це , насамперед,

                                                                                    наполеглива праця.

В. Сухомлинський

1.      Дискусія «Актуальність порад В.Сухомлинського», перегляд та читання притч з обговоренням, в рамках місячника стажиста

2.      Педагогічний тренінг «Я крокую до майстерності»    

3.      Консультація для молодого вчителя з проблеми професійного зростання